Жовті троянди, Shape of My Heart і Версаче Версенс.
Два кубики льоду, чотири бокали і втрачений сенс.
Жовті троянди, Shape of My Heart і Версаче Версенс.
Два кубики люду, чотири бокали і втрачений сенс.
Вмовляй не вмовляй, цілуй не цілуй, чекай не чекай.
Опівночі поїзд, четвертий вагон, квиток у руці, прощавай.
«Кохала?» Не знаю. Не думала. Не проводжай.
Там вдома є тортик. Холодно. Ковдру бери потеплішу. І чай.
«Невже не любила хоч поглядом»? Ну все, не скучай.
«Забудеш?» Давай без дурниць. Кота покорми. Світло не виключай.
«Подзвониш?» Навіщо? Білизна у шафі, їда в холодильнику.
«Напишеш?» Давай без ускладнень. Будильник в мобільнику.
«Повернешся?» Погана прикмета. На восьму заводиш, не спізнись на роботу.
«Хвилюєшся?» Ще чого. За звичкою, вважай за турботу.
«Невже не пробачиш?» А я і не ображалась.
Просто від серця відбився шматочок, та так і зосталось.
«Вже все у минулому, більше ніколи, нізащо…»
Тссс. Чуєш? Вітер. Не забудь парасольку, йде дощ.
Жовті троянди, Shape of My Heart і Версаче Версенс.
Два кубики льоду, чотири бокали і втрачений сенс.
Вино – від розлуки, дорога – від відчаю, серце – від ран.
Опівночі поїзд, четвертий вагон, квиток у руці, стоп-кран.(с) Ама ДоманіВсе, ушла смотреть Европародиевидение .